47-річний Василь із Житомирщини самостійно приходив до територіального центру комплектування ще у 2014-му, а згодом — і у 2022 році. Тоді йому відповідали: «Ще не на часі». Але коли настав час — був готовий без вагань.
«Сім’я поставилась із розумінням, а от деякі друзі рекомендували ухилитися. Однак я добре бачу, скільки біди наробив ворог. Якщо кожен буде бігати, хто тоді буде захищати?»
— каже військовий.
Нині Василь служить у 153-й окремій механізованій бригаді. У ЗСУ він уже десять місяців, але на передовій ще не був — проходить навчання та тренування.
«Багато хто думає, що як забрали, зразу в бій. Добре, що поряд є хлопці, які вже були там. Навіть з мого селища»,
– ділиться своїм досвідом військовий.
Джерело: Наше Місто